Аналіз доцільності відмови Індонезії від виробництва теплової енергії

Маючи принаймні 207 ГВт фотоелектричного потенціалу, Індонезія є одним із головних фотоелектричних ринків у Південно-Східній Азії. Проте протягом останнього десятиліття ринок не зазнав значного зростання через брак послідовності, прозорості та привабливої ​​політики державного регулювання.

Менеджер з розвитку бізнесу Berkeley Energy Indonesia, Йогі Аді Сатріа, почав свою презентацію з розповіді про можливості та виклики, які існують для сонячної енергії на індонезійському ринку з точки зору останніх нормативних актів і місцевого середовища. У своїй презентації Сатріа, який 10 років працював у секторах EPC, електроенергетики та відновлюваної енергетики, детально розповів про цілі Індонезії щодо портфеля відновлюваної енергетики та мету країни стати вуглецево-нейтральною до 2060 року згідно з постановою уряду № 79 від 2014 року.

Йогі Аді Сатріа, менеджер з розвитку бізнесу, Berkeley Energy Indonesia, проводить презентацію

Сатрія підкреслив сонячний потенціал Індонезії, оскільки країна має велику кількість сонячної радіації та все більш доступну сонячну технологію, а враховуючи пік демографічних дивідендів у 2030 році, міжнародні інвестиції та глобальний консенсус щодо скорочення викидів вуглецю, ймовірно, буде значне зростання встановленої кількості у майбутньому. У той же час Сатрія підсумував деякі проблеми, з якими стикаються сонячні установки, включаючи надлишок, надмірну залежність від звичайних джерел енергії, обмеження землі та невизначеність щодо впровадження нормативних документів.

Андре Сусанто, головний технічний директор Quantum Power Asia Ltd, зробив огляд розвитку сонячної енергетики в Індонезії з технічної точки зору та точки зору реалізації проекту. Він стверджував, що регіональні мережі та транскордонна торгівля електроенергією можуть призвести до гігават встановленої сонячної енергії в Індонезії.

За словами Сусанто, сонячна енергія - це майбутнє Індонезії, і вона стане однією з основних технологій виробництва електроенергії, коли традиційні ресурси будуть вичерпані. Судячи з інвестицій глобального консорціуму, Індонезія, ймовірно, стане центром сонячної фотоелектричної промисловості в регіоні та світі, де 7-20 ГВт сонячної енергії, ймовірно, буде встановлено протягом наступних 5-10 років. У той же час він завершив, поділившись своїми поглядами на практичну реалізацію та реалізацію проекту, зазначивши, що уряд повинен дозволити експорт сонячної фотоелектричної енергії до сусідніх країн, що є абсолютно вигідним.

Презентація Андреса Сусанто, головного технічного директора Quantum Dynamics Asia Ltd.

Зі свого боку, менеджер з роботи з клієнтами TüV Rheinland Indonesia Тіара Рамадні зосередилася на процесі, за допомогою якого місцеві компанії отримують сертифікацію відповідно до національного стандарту SNI Indonesia, який є обов’язковим в Індонезії, і лише фотоелектричні продукти з такою сертифікацією можуть поширюватися на ринку.

За словами Рамадні, у 2021 році Міністерство енергетики та регулювання мінеральної сировини Індонезії випустило стандарти якості для кристалічних кремнієвих фотоелектричних модулів, які є обов’язковими для місцевих та імпортних продуктів, а TüV Rheinland Indonesia є органом сертифікації, який видає сертифікати SNI. За словами Рамадного, процес сертифікації складається з п’яти етапів, а саме подання заявки, відбору, ідентифікації, розгляду та прийняття рішення, а також процесу видачі сертифіката SNI.

Презентація менеджера з роботи з клієнтами TüV Rheinland Indonesia Тіали Рамадні

Водночас вона висвітлила кілька основних моментів етапу оцінювання та детально пояснила процес детермінації та необхідні документи для подання заявки. Крім того, вона описує ряд речей, які потрібно зробити після отримання сертифіката SNI. Весь процес зазвичай займає близько п'яти місяців.

Під час дискусійної сесії гості зосередилися на деяких найбільш помітних місцевих практичних питаннях. Наприклад, дуже децентралізована структура індонезійської мережі та робота автономних зон. У відповідь на цю ситуацію Сусанто сказав, що національна мережа не є головною проблемою для компаній з експлуатації та обслуговування, оскільки вона є більш складною та вимагає роботи з індонезійською національною мережею. Тому Quantum Power Asia Ltd. зосереджується на незалежних мережах, що належать приватним компаніям. В даний час існує близько 50 компаній, які мають ліцензію на постачання бізнес-зон, на тому ж рівні, що й Індонезійська національна електроенергетична корпорація.

Що стосується фінансування проектів, то вже є багато інвесторів, які інвестують у відновлювані джерела енергії. Щоб забезпечити ефективне фінансування, уряд має визначити пріоритетність типу відновлюваної енергії, яка буде розвиватися. У відповідь Сусанто заявив, що уряд Індонезії не буде фінансувати великі проекти. «Вони фінансуватимуть лише проекти у віддалених районах. Уряд не вибиратиме комерційні фотоелектричні проекти самостійно, а державне фінансування використовуватиметься лише для сіл та районів, до яких індонезійська національна електроенергетична компанія не зможе дістатися».

До певної міри Pertamina може по суті визначити, чи досягне країна своєї мети щодо нульового викиду вуглецю. Компанія пообіцяла припинити будівництво нових вугільних електростанцій після 2023 року та планує досягти нульових викидів до 2060 року, і Сусанто підкреслив, що на додаток до встановлення цих цілей уряд повинен створити життєздатну бізнес-модель навколо них. Багато вугільних проектів та інвесторів підписали угоди про купівлю електроенергії з Pertamina і не бояться, що їх відкликають. Також немає стимулів для інвесторів у проекти вугільних електростанцій достроково відмовлятися від вугілля. Тому він вважає, що уряд повинен зосередитися на створенні життєздатних і реалізованих бізнес-моделей для сприяння розвитку фотоелектричних проектів.